Є максимум місяць, аби завадити епідемії сказу в Одеській області: інтерв’ю з керівництвом Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства
Є максимум місяць, аби завадити епідемії сказу в Одеській області: інтерв’ю з керівництвом Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства
На Одещині, зокрема в південних регіонах, все частіше фіксують випадки захворювання на сказ домашніх тварин. Востаннє про виявлення цієї небезпечної хвороби інформаційне агентство «Юг.Today» повідомляло два тижні тому. Нагадаємо, що тоді на сказ захворіла домашня кішка в селі Теплиця Болградського району.
Саме захворюваність серед домашніх тварин викликає найбільше занепокоєння фахівців. Адже кішки та собаки перебувають у безпосередній близькості до людей, отже й тісно з ними контактують. Тож тварини потенційно наражають на безпеку своїх господарів, які можуть помітити зміни в поведінці улюбленців, коли вже буде занадто пізно.
Але ж зрозуміло, що вірус сказу домашні тварини «чіпляють» від диких. Про те, чому останніх за майже два роки повномасштабної війни побільшало в рази і чому лиси та шакали буквально штурмують обійстя, наша журналістка поспілкувалася з фахівцями Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
На запитання, які хвилюють читачів, люб’язно погодилися відповісти керівник управління Олег Ткач та його заступник, начальник відділу мисливського господарства, полювання та рекреації Іван Чебаненко.
– Олеже Миколайовичу, ситуація з розповсюдженням диких хижих тварин наразі однакова у всіх трьох підконтрольних вашому управлінню областях, чи є якісь нюанси?
– Не зовсім. По Херсонській області я зараз не можу відповісти, адже сімдесят відсотків її території зараз окуповані, а більша частина лісового фонду знаходиться на лівому березі… Окупанти минулого року підірвали Каховську ГЕС, і значна частина дичини, зокрема і хижаків, мігрувала з Херсонської області в суміжні – Миколаївську, Одеську та Кіровоградську – області.
– Ізмаїльський, Болградський та Білгород-Дністровський райони – це південь області. Навряд чи до нас шакали з Херсонщини дійшли. Звідки вони тут?
– Я був в ваших місцях, в самому Ізмаїлі, в Вилковому… Стояв на березі річки Дунай і чув, як шакали виють у Румунії. Коли замерзає ріка, тоді вони і переходять на наш берег. Так вони і поширилися. Це якщо ми говоримо про шакалів.
– А якщо говорити про і про інших хижаків, про лисиць, зокрема, то проблема в тому, що їх зараз не можна відстрілювати? Що робиться зараз в цьому напрямку?
– В Херсоні ми поки що моніторимо ситуацію у зв’язку з тим, що значна частина території тут замінована. В Миколаївській області потенційно замінованих території може бути до тридцяти відсотків. Одеська область в цьому питанні виглядає краще. Проте в Миколаївській області з грудня місяця минулого року в самих господарствах, відповідно до наказу Міністерства довкілля про встановлення лімітів на відстріл тварин, ми відкрили полювання. Я наголошую, обмежене полювання. Причиною того, що ми це зробили, якраз і стала регуляція чисельності хижих та шкідливих тварин. З обласною військовою адміністрацією погоджено умови цього обмеження, є чітко прописані вимоги. І цей процес по Миколаївській області в нас наближається до завершення. Що нам це дало? По Миколаївській області було добуто тридцять голів лисиць та кілька шакалів. Їх здали на перевірку до Держпродспоживслужби. Результати більш-менш некритичні. Немає такого, щоб всі тварини були стовідсотково заражені сказом. Показник захворюваності знаходиться десь між п’ятнадцятьма та двадцятьма відсотками.
– А що по Одеській області?
– По Одеській області проблема в тому, що обласна військова адміністрація, попри наші звернення, не дозволила проведення полювання. Це бачення, це прерогатива військової адміністрації. Але є спільний наказ Одеської ОВА та Оперативного угрупування військ «Дунай» про проведення регулювання чисельності хижих, хутрових м’ясоїдних тварин в межах Одеської області. Наказ датований 19 січня. В ньому чітко прописані вимоги до користувачів мисливських угідь, тобто що вони мають зробити для регулювання чисельності. Зазначу, що станом на понеділок минулого тижня (ми спілкувалися у четвер 25 січня – Авт.) тільки дві області в Україні відкрили обмежене полювання. Це Миколаївська та Черкаська області. Щодо решти областей, то законодавство дозволяє, навіть попри відсутність наказів щодо лімітів добування тварин, добування хижих і шкідливих тварин за дозволом територіального органу з питань ведення лісового і мисливського господарства.
– Тож мисливський сезон на Одещині не відкрився? І ми такі не одні?
– Є закон про мисливство, стаття 19 якого чітко регулює строки полювання на різні види тварин. Але, у зв’язку з військовим станом є певні обмеження. Закон передбачає відкриття сезону полювання після виходу наказу про ліміти і погодження з обласною військовою адміністрацією. Так от, по Україні погодження надали тільки дві військові адміністрації. Решта зійшлися на тому, що регулювання чисельності може відбуватися за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії на певних територіях і за дозволом територіального органу, тобто за нашим дозволом. Така практика є у Вінницькій, Рівненській та ще в низці західних областей.
Скільки на Одещині зафіксовано випадків захворюваності на сказ, скільки за підрахунками в Ізмаїльському районі налічується хижих тварин та чим така ситуація загрожує населенню регіону, нам розповів Іван Чебаненко.
– Іване Сергійовичу, якою на поточний момент, хоча б приблизно, є кількість хижаків на території Ізмаїльського району? Чи можна їх взагалі порахувати?
– За відкритими даними в Ізмаїльському районі працюють чотири мисливсько-рибальських підприємства – Ізмаїльське регіональне, Кілійське районне та Придунайське, а також Ізмаїльське лісове господарство, яке є філією ДП «Ліси України». Загальна площа цих господарств становить 163 160 гектарів. Ми не враховуємо об’єкти природного заповідного фонду, де не маємо змогу проводити облік чисельності тварин. Згідно Закону України про мисливське господарство, щороку в кінці мисливського сезону мисливські підприємства проводять облік мисливських тварин в межах своїх територій. Так ось, останній такий облік проводився у січні 2022 року. На вказаній площі тоді будо налічено 225 лисиць, 5 вовків, 70 єнотовидних собак, 55 борсуків та 360 шакалів. Тож загальна кількість хижих м’ясоїдних тварин склала 715 голів. Це без урахування бродячих котів та собак, які теж можуть бути розносниками небезпечних хвороб.
– Якщо більше ніхто цих тварин не рахував, як зараз можна оцінити їхню чисельність?
– На поточний момент, у зв’язку з тим, що Ізмаїльський район є прикордонним і тут діє дуже багато обмежень щодо пересування, щодо знаходження в цій місцевості, єдиний метод обліку, який рекомендує ДП «Ліси України», це метод опитування громадськості: мешканців регіону, фермерів… Тобто, наприклад, люди бачать, що в них коло хати живе один лис, бігають три собаки, десяток шакалів…
– А скільки має «бігати», аби ситуація вважалася контрольованою?
– Оптимальна чисельність лисиці в угіддях, згідно рекомендації Держпродспоживслужби, має складати 0,5 голови на тисячу гектарів. Тобто одна лисиця на дві тисячі гектарів.
– Виходить на весь Ізмаїльський район має бути … вісімдесят лисиць? Так? І чому ви акцентуєте увагу саме на лисицях?
– Саме так, десь вісімдесят три. Лисиця є одним з найбільших розносників захворюваності на сказ. Докладніше про це можуть розповісти ветеринарні лікарі. Але, наскільки мені відомо, коли у тварини починає падати імунітет, це буває, наприклад, під час голоду чи коли є високий покрив снігу, та лисиці нема де сховатися, хвороба починає прогресувати. В поведінці тварини відбуваються значні зміни, вона починає ходити вдень, хоча взагалі полює вночі, вона перестає боятися людей та домашніх собак, починає заходити на подвір’я, нападати на свійських тварин… Сказ передається через слину. Потрапляючи через кров, збудник уражає центральну нервову систему. Захворіти на сказ можуть і домашні тварини, і люди. Ліків від сказу не існує. Є тільки препарати, які дозволяють підняти імунітет тварини, тобто не допустити захворювання. Раніше Держпродспоживслужба щороку розкидала цю вакцину з літаків та гвинтокрилів. Це метод для захисту диких тварин, бо відловити їх та щепити практично неможливо. Домашніх тварин щеплять. Але ж ви розумієте, що не всі, хто утримує вдома кішок та собак, це роблять. Хвороба починає прогресувати в тих місцях, де є велика щільність тварин. З чим пов’язаний такий розрахунок щодо чисельності тварин? Лисиця живе в тих місцях, де вона народилася. В разі, якщо чисельність тварин починає суттєво збільшуватися, вони починають конкурувати за територію і відходити на інші ділянки. А якщо ці ділянки вже зайняти, лисиці починають влаштовувати між собою сутички, наносячи одна одній пошкодження. І в подряпаної тварини падає імунітет. Тому конкуренція через нестачу кормової бази теж є однією з причин хвороби.
– Тож ситуація в Ізмаїльському районі невтішна?
– Так, навіть з огляду на результати останнього підрахунку. Адже при рекомендованій чисельності у вісімдесят голів у нас на 163 тисячі гектарів вже нараховувалося 225 лисиць. І взагалі, 715 хижих тварин. Вони так чи інакше всі конкурують між собою. Вовки та шакали більш великі та більш зграйні тварини. Лисиці збираються в зграї тільки в шлюбний сезон, коли за одною самкою можуть одночасно ходити чотири чи п’ять самців. Зграйні виганяють інших тварин з обжитих місць, займають їхню територію та відбирають кормову базу. Взагалі можу сказати, що на території Одеської області на сьогодні ми бачимо чітке розподілення територій між хижаками. Більш лісові масиви займають вовки. Їм потрібний ліс для того, щоб збудувати лігва та виростити потомство. Менші за розмірами та більш зграйні – шакали. Вони займають більш великі території. Але це плавневі зони. В Ізмаїльському районі це дельта Дунаю, де багото заростей очерету. Ця місцевість для шакала ідеальна, бо він і плаває, і узбережжям прогулюється. Як всі хижі тварини, шакал всеїдний. Він може і яйцями поласувати, і мишею… Скажімо так, нічим не нехтує. А лисиць зі своїх місць існування вони зміщують. І ми бачимо по всій Одеській області, що лисиці переселяються ближче до населених пунктів. Вовки та шакали в села заходять тільки в нічний час, коли шукають корм. А саме лиси найбільше хворіють на сказ, і зараз показники захворюваності ще більше ростуть.
– Є якась статистика щодо захворюваності за минулий рік?
– За даними Держпродспоживслужби у зв’язку з забороною полювання було здано на обстеження лише шістнадцять лисів. Цих тварин або знайшли вже мертвими, або люди забили їх якимись палками. В одинадцяти з них підтверджено сказ. Це сімдесят відсотків. Але ми не маємо повну картину, як в минулі роки, коли тварин відстрілювали.
– І все ж таки, повернімося до можливої чисельності хижих тварин на поточний момент. Ось є дані на 22-й рік. Враховуючи, що їх не відстрілювали і враховуючи те, якими темпами вони розмножуються, скільки їх зараз може бути?
– Дивіться, математика дуже проста. Якщо враховувати природний баланс, то середня кількість самців та самок в популяції приблизно однакова. Якщо всього хижих тварин нарахували 715, то приблизно 357 з них – самки. При добрій кормовій базі, а вона добра… Чому? Бо після початку повномасштабного вторгнення принаймні до літа майже взагалі не проводилася обробка полів (знищування шкідників – Авт.). Через це мишоподібні гризуни та птахи змогли безперешкодно виростити велике потомство. Тобто кормова база була ідеальна. При такій кормовій базі і за відсутності регулювання чисельності хижих тварин одна лисиця, одна вовчиця чи самка шакала приводить в середньому п’ять-шість цуценят. Якщо помножити кількість самок, які на той момент були, на цю цифру… То ми маємо чисельність приблизно у 1780 голів. Додаємо сюди дорослих тварин і отримуємо приблизно 2400 особин хижих тварин на території Ізмаїльського району.
– І це тільки за 22-й рік. Але ж ці всі тварини розмножувалися ще і у 23-му…
– Там я взагалі мовчу. А взагалі, якщо говорити про Ізмаїльський район, то мені було достатньо складно помічати тут шляхи міграції, через те, що на багато територій просто неможливо потрапити. Але цілком по області картина ще жахливіша. Я поясню чому. Активні бойові дії, які йшли на території Миколаївської та Херсонської області, спонукали до міграції на Одещину всі види тварин, зокрема і хижаків. І є ще дещо…І я ні в якому разі нікого не лякаю… Є така тенденція по Україні, що, в середньому, на дві родини нараховується одна домашня тварина – кішка чи собака. Якщо я не помиляюсь, за офіційною статистикою, під час війни з території Одеської області виїхало 120 000 родин. Частина їхніх домашніх улюбленців або потрапили до притулків, або були передані в інші родини, або виїхали разом зі своїми господарями. Але частина залишилася на вулиці. Ви ж бачите, скільки дорогами ходить нічийних кішок та собак. А ми цю цифру ще не враховуємо, бо обліку не проводилося, і важко сказати, скільки їх зараз без нагляду. А вони на сьогоднішній день теж конкурують за територію, за кормову базу. І в під час цієї боротьби вони можуть вступати в конфлікти з вже хворими тваринами і самі ставати переносниками захворювання.
– Як визначити, що тварина хвора? І чи тільки через укус передається вірус?
– Людина, якщо її покусала якась тварина, звертається до лікаря. Лікарі одразу беруть аналізи, намагаються з’ясувати, чи хвора тварина… Якщо так, то людині у найближчі 24 години потрібно зробити щеплення, інакше хвороба та смерть неминучі. І мені, як мисливствознавцю, дуже важко пояснити звичайним людям, що, якщо до вас підходить дикий лис, вовк чи шакал, і ви починаєте її гладити та годувати, це дуже страшно. Що може бути далі? Навіть якщо тварина вас не покусає… Вона наносить слину на своє хутро, так само, як вмиваються звичайні кішки. Якщо людина має на руках будь-які пошкодження, навіть мікротріщини, і вона контактує з цією слиною, вірус сказу потрапляє в кров і починає розповсюджуватися в організмі. І людина може у перші три-чотири дні не відчувати ніяких змін. Але вона починає контактувати з іншими членами своєї сім’ї – пити з однієї чашки, їсти одними виделками… І це може дуже погано закінчитися…
– Що ви маєте на увазі? Не тільки захворювання конкретної людини чи родини?
– Південь Одещини є одним з найбільших аграрних районів України. Ми говоримо про зернові, олійні культури… Якщо буде виявлена епідемія, це коли показники перевищать встановлені норми, то територія закривається для в’їзду та виїзду, забороняється експорт з цієї території будь-якої продукції… Це крах для сільського господарства, для бізнесу взагалі… А на сьогоднішній день ми бачимо дуже негативну картину по Ізмаїльському району.
– У Ізмаїльській РДА дійшли згоди щодо необхідності відстрілювати хижих тварин. Скільки треба відстрелити та як довго має відбуватися цей захід, аби якось вирівняти ситуацію?
– Період регулювання чисельності тварин завжди розпочинався після закінчення сезону полювання. Це перш за все пов’язано з технікою безпеки. Вже немає високої трави, листя на деревах, мисливці можуть здалеку бачити один одного. Тобто ризики для людини мінімальні. До того ж є місця, в які в теплі пори року потрапити неможливо. Це плавнева зона, болота… Зимою починаються морози, місцевість вкривається кригою, і тоді в ці недоступні місця, де можуть бути скупчення цих тварин, можна потрапити. Тому регулювання чисельності в зимовий період є оптимальним. Якщо не зробити це зараз, в зимовий період, коли у хижаків починається шлюбний сезон і вони збираються в зграї, самки навесні будуть вже вагітні і підуть в лігва. Тобто часу зараз до початку березня, максимум…Хай кажуть, що ми, мисливці – вбивці. Це улюблена тема зоозахисників. Зауважу, що за кордоном навіть в нацпарках проводяться діагностичні відстріли. А в нас… Але на сьогоднішній день є дійсна картина по області. Для розуміння, на Одещині зафіксовано 97 випадків захворювання на сказ. Найбільше з них – 39 – в Подільському районі. По Ізмаїльському окремих цифр в мене немає. Раніше по всій Одеській області взагалі фіксувало 21-25 випадків на рік. Тому я скажу так: якщо не розпочати заходи запобігання розповсюдження цієї хвороби зараз, то потім може бути пізно. Кажу так, як воно є.
