Свою місію ці дерева виконали: в Ізмаїльському районі масово падають сосни
Свою місію ці дерева виконали: в Ізмаїльському районі масово падають сосни
Після урагану, який вирував на півдні Одещини наприкінці листопада минулого року, на території Дунайського біосферного заповіднику залишилось дуже багато повалених дерев. Здебільшого це сосна кримська, але є і листяні породи. І перше, що приходить на думку, коли бачиш фото з місця подій, – те, що ця деревина могла б на щось згодитися. Натомість величезні стовбури вже більше місяця лежать на землі, захаращуючи проїзд. Про те, чим загрожує така недбалість, можливі варіанти використання цінного природного ресурсу та перспективи висадки нових дерев, журналістка інформаційного агентства «Юг.Today» поспілкувалася з керівником заповідника Олександром Миколайовичем Волошкевичем.
– Олександр Миколайович, необхідність терміново розчистити пожежні проїзди для забезпечення доступу пожежної техніки обговорювалася на нещодавній нараді в Ізмаїльській РДА. За її підсумками рекомендації терміново це зробити були надані ДП «Ізмаїльське лісове господарство». То чия це територія і хто там за що відповідає?
– В нас половина території заповідника, з п’ятдесяти тисяч гектарів – наша. Ми маємо державний акт на землю. Це Стенцівські плавні, Приморська смуга… А половина належить іншим установам. Тобто ми там вторинні користувачі. Ми там виконуємо функції охорони, вивчення… Але там є головний користувач. В даному випадку (місце, де зараз лежать повалені дерева – Авт.) йдеться про Ізмаїльське лісове господарство, яке має у своїй власності одинадцять тисяч гектарів.
– І все ж таки, що сталося? Чому саме цього року виникла така проблема з цими деревами? Ці сосни дійсно вже були такі старі?
– Ці дерева були хворі. Перше і головне, що вплинуло, – це кліматичні зміни. Дуже багато дерев посохло. Друге – шкідники. До того ж, дерева були пошкоджені великою пожежею у 2018 році. Вогонь тоді гасили з літаків. Дерева стояли вже сухі. І такої надзвичайної сили буревій, такого вже давно не було. Тобто вони стояли там п’ять років, висихали… І тут такий вітер, а в цих дерев поверхневі корені… І ґрунт тут пісочний. Ось вони й повалилися.
– Щодо небезпеки, які створюють повалені дерева, чим саме вони загрожують довкіллю?
– Пожежі в хвойних лісах мають свою специфіку. В лісах листяних – де ростуть дуби, липи, інші звичні нам дерева, – листя впало і за зиму згнило. Хвоя теж опадає, але вона накопичується на землі, вона швидко не гниє. Тому утворюється великий шар хвої. Він буває заввишки і тридцять, і сорок сантиметрів, в окремих містах може сягати і півметра. І, з нашого досвіду, пожежу, яка тут виникла, можуть загасити, і, нібито, все… Але… На глибині, між піском і цією підстилкою залишається жар. А потім воно знов спалахує. Тому ми й переймаємося через те, що тут відбувається. Бо може статися щось страшне.
– Те що дерева рано чи пізно приберуть, це зрозуміло. А чи планують щось садити замість них? Нові сосни чи щось інше?
– Сосну тут садити не треба вже ні в якому разі. До речі, як і в Херсонській області. Потрібно садити широколистяні дерева. А ще місцеві породи, які тут добре ростуть, – обліпиху, маслинки і так далі. І вже садити треба не так, як в радянські часи, рядами та колонами. Треба робити так, щоб все мало більш натуральний вигляд. Вперемішку різні породи, десь залишати галявини. Шовковицю, наприклад, і дику породу, зокрема, дуби… Так румунська гряда Вече засаджена дубами. Їм вже по триста-чотириста років, є такі, яким і по п’ять століть. Перспектива Вилкового – це туризм. Так що територію частково можна засаджувати лісами, а частково… Тут же колись було морське дно. Тому тут є ділянки різної солоності. Більш солоні з часом можуть самі зарости більш пристосованими для таких умов обліпихою та маслинкою. А на інших виростити інші дерева. Тут треба, щоб йшов природній процес відновлення.
Олександр Миколайович надіслав нам перелік дерев, які рекомендовано для висадки на територіях, що зараз потребують розчистки. Усього їх сімнадцять видів. Це айва звичайна, в’яз приземистий, дереза звичайна, дуб звичайний, дуб пухнастий, обліпиха крушиноподібна, осика, тамарікс, тополя біла, тополя дельтовидна, тополя сіріюча, шипшина звичайна, шовковиця біла, шовковиця чорна, яблуня лісова, ясен вузьколистий та ясен звичайний.
–Які прогнози щодо існування тут лісових насаджень? І щодо клімату взагалі.
– Кількість екстремальних подій буде тільки збільшуватися. Одні роки будуть дуже посушливими, інші – навпаки дуже водними. Одні пори року будуть дуже спекотні, інші – дуже холодні. Дуже невтішні прогнози. Загальний тренд на потепління, але оці екстремальні явища будуть лише зростати. Таких буревіїв, на превеликий жаль, буде ще більше.
Олександр Миколайович також надав нам копію листа, надісланого ним на початку січня на ім’я голови Південного офісу ДП «Ліси України» Олександра Грицая, голови Ізмаїльської РДА Родіона Абашева та начальника Ізмаїльського РУ ГУ ДСНС Олександра Плешу.
У листі директор Дунайського біосферного заповідника зазначає, що за останні півтора місяці до нього неодноразово зверталися місцеві мешканці з питанням, чому лісники не дозволяють їм забирати сухі повалені дерева і водночас самі не поспішають їх прибирати. Олександр Миколайович підкреслює, що питання забезпечення деревиною мешканців міста Вилкове зараз стоїть надзвичайно гостро. Адже містяни через обмеження військового стану позбавлені можливості заготовляти дрова на островах дельти Дунаю, як вони це робили раніше. А виробництво паливних брикетів з очерету, яке частково вирішувало цю проблему, було знищено в результаті нальоту шахедів.
Крім того, в листі Олександр Волошкевич зазначає, що проблема пожежної небезпеки у ситуації, що склалася, є дуже актуальною. Адже вогонь, який може тут спалахнути, знищить і ще живі дерева. І тоді територія стане взагалі відкритою, що негативно позначиться на обороноздатності регіону.
Тож розгляд питання за традиційною схемою із залученням «Херсонлісозахисту» і відкладення розробки цього лісу на наступний опалювальний сезон 2024-2025 року є недопустимим.
Тож, що далі робитимуть з поваленими деревами, ми попросили розповісти керівника ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Олега Дмитровича Афанасьєвського.
– Олег Дмитрович, якою буде подальша доля цих сосен? Хто має їх вивезти звідти і на які потреби цю деревину можна використати?
– Там є певна процедура. Для початку мають приїхати фахівці «Херсонлісозахисту». Вони повинні визначити, що там хворе, що здорове, що потрібно прибирати, а що – ні. Це довга процедура, вона включає рішення облради, там багато роботи. Але ця процедура вже «пішла». Ми вже обстежили ділянки і відправили інформацію в Херсон. Тепер чекаємо від них фахівців.
– Тобто, крім повалених дерев, обстежуватимуть і ті, які мають шанси впасти під час наступної такої негоди?
– Так, це вони теж вирішуватимуть.
– Що робитимуть з деревиною, яку потрібно вивезти? Я знаю, що обговорювався варіант віддати її військовим.
– Все вирішуватиметься поступово. Ми не знаємо, чи потрібна буде військовим така деревина, чи вона їм в нагоді не стане. Ви ж розумієте, якщо дерево впало, значить у нього на це були причини. Військові – це найкращі люди, які є в нашій країні. Зараз віддати їм те, що впало, оцю труху… Після проведення усіх процедур з боку фахівців, військові самі вирішуватимуть: «це нам потрібно, це нам не потрібно».
– Тобто більша частина деревини згодиться хіба що на опалення? Чи дозволять цивільним забрати рештки дерев та гілок?
– Ну просто забрати – ні. Це державна власність, є визначена документація, кожне дерево на обліку. Якщо «Херсонлісозахист» визначить, що це дерево треба спиляти, то ми можемо його бажаючим продати. Продати, як дрова. У нас деревину, яка підходить для реалізації, можна купувати. Так само, як газ купують. Це такий самий природний ресурс. Взагалі, питання треба ставити не «чому не можна», а «як можна». Люди можуть звернутися до лісництва і придбати ці дрова для власного використання.
– До речі, ці дрова добре горять?
– Сосна кримська вважається деревиною другої групи. До неї ж відносяться і інші хвойні дерева. Для споживача це середній варіант. В залежності від погодних умов кожна група деревини показує себе з різних сторін. А ця сосна, яка вже впала, тобто вже була пошкоджена, вона тільки для опалення і підходить. Нічого іншого з неї вже не зробиш.
На території Дунайського біосферного заповідника насадження сосни кримської займають 1085 гектарів. Розташовані вони східніше автодороги «Вилкове – Приморське». Висаджували сосну тут після Другої світової війни, аби закріпити мігруючі піщані дюни, які засипали цю дорогу. Свою місію вони виконали. Зараз через кліматичні зміни, хвороби та пожежі сосни масово засихають.
