Мешканці Острівного за свої кошти придбали будинки для переселенців, що приїхали до громади після деокупації Миколаївщини
Мешканці Острівного за свої кошти придбали будинки для переселенців, що приїхали до громади після деокупації Миколаївщини
З початку повномасштабного вторгнення до Суворовської громади Ізмаїльського району приїхали близько ста тридцяти переселенців. Більшість з них – уродженці громади. Отже і оселилися вони у своїх родичів. Але є серед тих, хто шукає тут порятунку і люди, які раніше в цих краях ніколи не були. А може навіть і не чули про цю громаду взагалі.
Допомогти уродженцям Миколаївщини, які через вторгнення російських агресорів втратили все, вирішили місцеві підприємці при організаційній підтримці громадської спілки «Бабовське кметство Болгарської діаспори». За свої кошти вони придбали два будинки для двох великих родин, що приїхали сюди з сіл сусідньої області після деокупації. Так в Острівному з’явилися шістнадцять нових мешканців.
«Це і дорослі люди, і маленькі діти. І це значний вклад в демографію нашого села. Ми викупили ще два будинки, які теж чекають на нових господарів. В одному з них мала оселитися ще одна родина з Миколаївщини. Але, на жаль, чоловік, що хотів привезти сюди дружину та дитину, загинув нещодавно на фронті», – розповів журналістці «Юг.Today» мешканець Острівного, секретар Суворовської сільської ради Петро Добрєв.
Облаштуватися в своїх домівках переселенцям допомогла громада.
«Ми подали заявку до благодійного фонду «Віра, Надія, Любов» в рамках проєкту «Кожна людина має право на гідний рівень життя». Нам виділили сто тисяч гривень. За ці кошти ми змогли облаштувати в будинках санвузли. Зрозуміло, що тут їх просто не було. А ще придбати газову плиту, телевізор, ліжка, матраси та інші необхідні речі», – поділилася начальниця відділу проєктного менеджменту, інвестицій та цифрової трансформації Суворовської громади Ірина Пукалова.
Ірина також надіслала нам маленький фотозвіт з Острівного.
Зараз пропозицією переїхати в Острівне зацікавилися родичі тих, хто вже тут живе. Тож сподіваємося, що острівнянців невдовзі побільшає, і в старих хатах знов вируватиме життя.
