Суворовська селищна рада виділила фінансову допомогу військовій адміністрації на Бердянщині: що пов’язує обидві громади
Суворовська селищна рада виділила фінансову допомогу військовій адміністрації на Бердянщині: що пов’язує обидві громади
Місяць тому Суворовська громада приймала гостей з Бердянського району Запорізької області. На жаль, представників Андрівської сільської військової адміністрації до селища на півдні Одещини привела біда. Але на щастя, виявилося, що цю біду є з ким розділити.
Андрівська громада – дуже невелика. Навіть порівняно з досить маленькою Суворовською. До її складу входять усього чотири села Андрівка, Новотроїцьке, Полоузівка та Трояни.
Остання назва вам нічого не нагадує? Так, все саме так, як ви зараз подумали.
Ще два століття тому в Бердянському та Мелітопольському уїздах нараховувалась 97 ногайських поселень. Ногайці, більша частина яких жила в Бердянському уїзді, займались переважно вівчарством, кочуючи з місця на місце. Але в середині XIX сторіччя влада російської імперії вирішила примусом змусити ногайців жити на одному місці. Кочівники відповіли відмовою. Тоді французський емігрант граф де Мезон, призначений приставом ногайських орд спалив усі їхні кібитки і примусив людей тікати за межі росії. Разом з усіма втекли і жителі аулу Конджегали, розташованого на березі річки Кільтиччя. Було це у 1861 році.
Спустошені землі російська імперія вирішила заселити болгарськими колоніями. Так на берег Кільтиччі у 1862 році потрапили переселенці з Бессарабії.
Мешканці теперішньої Андрівки розповідають, що їхні предки прибули сюди з села Трояни, а їх вожаком був такий собі Андрій. Коли люди почали обживатися на новому місці, більшість побажала назвати поселення на честь Андрія – Андрівкою. Ті ж, хто хотів зберегти пам’ять про маленьку батьківщину, заснували поруч інше село – Трояни. Села і зараз межують між собою. А назву Трояни отримала і розташована поруч залізнична станція.
Сьогодні, коли з тих часів минуло вже 160 років, з колишніх ногайських земель знов тікають люди. І знов від оскаженілої російської імперії. Тільки тепер – болгари. Переважно болгари, бо саме в цій місцевості їх близько дев’яноста відсотків від усього населення.
На поточний момент Андрівська громада знаходиться в окупації. Місцева влада і багато мешканців покинути територію не встигли.
Представляє інтереси жителів Андрівська сільська військова адміністрація, яка працює у підконтрольній Україні частині Запорізької області. Саме керівник цієї адміністрації і звернувся за допомогою до громад Одещини, в яких переважно проживають болгари. Зокрема, звернення потрапило і до Суворовської селищної ради, розповів журналістці інформаційного агентства «Юг.Today» голова Суворовської громади Олег Босікевич.
У своєму зверненні керівник окупованої громади Богдан Ткаченко написав, що сьогодні окупанти та колаборанти вивозять з Андрівки та інших сіл усе майно сільської ради, шкіл, садочків, закладів культури, комунальних господарств. А що не вдається забрати – просто знищують. Тож після деокупації Андрівську громаду доведеться відновлювати з нуля.
Особисто про ті жахи, які наразі відбуваються в Запорізькій області, Богдан Ткаченко зміг розповісти керівництву Суворовської громади наприкінці червня під час підписання Меморандуму про співпрацю.
А 19 липня Суворовська селищна рада прийняла рішення про виділення коштів в сумі 500 000 гривень у вигляді міжбюджетного трансферту до бюджету Андрівської сільської територіальної громади. Гроші призначені на виконання заходів плану деокупації. Передачу трансферту погодило Міністерство фінансів України.
До речі, Меморандум між громадами укладено строком на один рік. Але дія документу подовжується на ще такий самий термін, якщо жодна зі сторін не висловить намір припинити співробітництво.
Тож, по-перше, дуже чекаємо на звільнення Андрівської громади, Запорізької області та всієї України від загарбників. І очікуємо, що це відбудеться якомога швидше, а понівечену агресором інфраструктуру вдасться відновити у максимально можливі терміни. А по-друге, сподіваємося, що дружба між громадами триватиме надалі, і мешканці одних Троян їздитимуть в гості до мешканців інших Троян, аби разом вивчати спільну історію та ділитися один з одним тільки гарними новинами.
