У Болграді чиновники не знайшли бажаючих отримати понад дві тони гуманітарного печива
У Болграді чиновники не знайшли бажаючих отримати понад дві тони гуманітарного печива
На жаль, поняття «гуманітарна допомога» стало в нашому житті чимось звичним і буденним. Через війну кількість людей, які виживають завдяки благодійникам, зросла в рази, а то й в десятки разів. Переселенці, пенсіонери, багатодітні родини, люди з тяжкими порушеннями здоров’я – безоплатні продукти для більшості з них є суттєвою підмогою. І навряд чи, якщо б хтось запропонував цим людям пару кілограмів печива, вони б від нього відмовилися. Але, як стало відомо нашим колегам з видання «Махала», в Болграді продукти просто викинули, передає інформаційне агентство «Юг.Today».
Розслідування журналісти провели на прохання мешканців громади, які стверджували, що «Болградська міська рада викинула печиво, яке отримала в якості гуманітарної допомоги».
За роз’ясненнями редакція «Махала» звернулася у Болградську районну військову адміністрацію і Болградську міську раду, надіславши їм інформаційні запити.
Болградська районна державна (військова) адміністрація у своїй відповіді зазначила, що «…при отриманні гуманітарної допомоги розподіляє її по громадам району безпосередньо на пунктах розподілу гуманітарної допомоги. Строки придатності продуктів харчування перевіряються під час отримання гуманітарної допомоги та відповідають нормам споживання». Також у листі вказано, що Адміністрація регулярно отримує гуманітарну допомогу від міжнародних організацій для видачі її вразливим категоріям громадян. При цьому, за інформацією чиновників, «жодного факту порушення строків придатності продуктів харчування зафіксовано не було».
З вищевказаного виходить, що всі продукти, отримані в якості «гуманітарки» в Болградському районі мали допустимі терміни придатності.
Наші колеги також написали, що до своєї відповіді Болградська РВА додала інформацію про порядок роботи пунктів видачі гуманітарної допомоги з прізвищами відповідальних осіб, які цим займаються. В Болградській міській раді відповідальна особа не визначена, а є лише чергові пункту прийому гуманітарної допомоги, які працюють за графіком. Координує їх роботу Ганна Георгіївна Мунтянова.
Надіслала відповідь і Болградська міська рада. У листі чиновники підтвердили факт знищення більше двох тон продукції, в якої закінчився термін споживання. Ознайомитися з повним текстом документу можна на фото нижче. Ми ж зауважимо, що в ньому, принаймні, не вистачає інформації щодо того, коли вказана партія печива потрапила на склад в місті. Тобто зрозуміти, скільки часу було, аби роздати його, неможливо.
«При прийнятті рішення щодо визначення кінцевих набувачів виявилося, що кількість ВПО, які реально проживають на території громади, на момент видачі допомоги значно менше, ніж офіційно зареєстровано. Тому видача всієї допомоги одноразово ВПО не виявилося можливим та тривала деякий час. Приймаючи до уваги наявний залишок допомоги було прийнято рішення про її видачу мешканцям громади, які опинилися у складних життєвих обставинах. Подальше зберігання печива, яке входило до складу допомоги, у якого закінчився термін зберігання 01.03.2023 року, не було доцільним», – зазначено у листі.
Не зайвим було б чиновникам вказати, скільки взагалі в місті зареєстровано ВПО, та скільки з них проживало тут на момент видачі цього печива. Проте таких відомостей документ не містить. Скільки того печива видавалося в одні руки, теж невідомо. Проте, повторимось, зайвими пару кілограмів навряд чи для когось з цих людей би виявилися.
З тексту листа виходить, що «з метою запобігання видачі населенню продуктів харчування, не придатних для вживання, недопущення отруєння, було прийнято рішення виконавчого комітету від 22.03.2023 року №90, згідно якого списано печиво «До кави» в кількості 2053 пачки по 1 кг, яке не придатне до вживання та передано в КП «Горводоканал» Болградської міської ради для подальшого знищення».
Що саме зробив «Горводоканал» з печивом, у відповіді на запит не написано.
Ми не надавитимемо оцінку таким діям чиновників. Проте дозволимо собі зауважити, що, за бажання, знайти кому віддати це печиво все ж можна було б. Хоча б тому, що хтось витратив час, гроші аби сили, аби надіслати цю допомогу. І ці люди, певно, дуже здивуються, якщо дізнаються, що у воюючій країні в цілому місті не знайшлося тих, кому б знадобилися продукти харчування.
